Дієслово
ДієсловоДієслово — частина мови, яка називає дію або стан істоти, предмета.
Основні граматичні ознаки дієслова — час, особа, число і спосіб, за
ними дієслово в реченні відрізняється від інших слів. Наприклад:
Заступник директора підписує угоду; Секретар складає відповідний
документ. Для ділових паперів характерна частовживана неозначена форма дієслова, (інфінітив). Це незмінювана форма дієслова, яка, називаючи дію, не вказує на час, особу, рід, число, має інфінітивний суфікс -ти: писати, складати, перекладати, затверджувати, погоджувати, підписувати. Зворотні дієслова мають ще й частку -ся: зберігатися, друкуватися, слухатися, підбиратися, укладатися, перероблятися.Дуже часто форму інфінітива заступає іменник. Наприклад: паління заборонене; читання корисне.Дієсловам в українській мові властиве значення виду — доконаного й недоконаного: писати — написати; друкувати — надрукувати; складати — скласти; читати —прочитати. Дієслова доконаного виду позначають завершеність дії, в основі мають префікси: записати, занотувати, закінчити; суфікси — повторити, нагадати, повідомити; рухомий наголос — надати, подати, скликати, об'єднати.Окремі форми дієслів доконаного виду утворюються від іншої (суплетивної) основи: брати —взяти; ловити —піймати.У сучасній українській мові дієслова мають три форми часу: теперішній, минулий, майбутній. Наприклад: наказую, наказував, буду наказувати (наказуватиму).Дієслова теперішнього часу вказують на те, що дія відбувається в момент мовлення. У ділових паперах найчастіше зустрічається форма першої особи однини чи множини. Наприклад: наказую, пропоную, заперечую, відповідаю, знімаю тощо. Або: пропонуємо, надсилаємо, відповідаємо, погоджуємось та ін.Дієслова у формі минулого часу виражають значення дії, яка вже закінчилася до моменту мовлення. Наприклад: робив, готував, перекладав; робила, готувала, перекладала; робило, готувало, перекладало.Отже, форми дієслів минулого часу утворюються від основи неозначеної форми за допомогою суфікса -в- для чоловічого роду та суфікса -л- для жіночого та середнього родів.Майбутній час дієслів має: а) складену форму: допоміжне дієслово бути та інфінітив (будемо працювати; будете підписувати; будуть працювати); б) складну форму (працюватимете, підписуватимете, працюватимуть); в) просту форму (напишу, попрацюю, скажу, надрукую, виділю).За особовими закінченнями дієслова поділяють на дві дієвідміни. До І дієвідміни належать дієслова, що в третій особі множини теперішнього часу мають закінчення -угь (-ють). Наприклад: стверджують, дають, добувають, пишуть, друкують, будують, планують, замовляють, телефонують, закінчують.До II дієвідміни належать дієслова, що в третій особі множини теперішнього часу мають закінчення -ать (-ять). Наприклад: вчать, ставлять, роблять, вантажать, просять і т. д.В українській мові є три способи дієслова: дійсний, умовний і наказовий.Дійсний спосіб виражає таку дію, яка є дійсним, цілком реальним фактом. Дієслова дійсного способу виступають у формах теперішнього, майбутнього й минулого часів: пишу, почулось, зробимо.Умовний спосіб виражає дію, що може виконуватися за певних умов. Наприклад: нагадав би, зробив би, наказав би, підписав би, чекала б, робила б.Наказовий спосіб означає спонукання до дії у формі наказу, побажання, поради, заклику. Форми наказового способу не мають категорії часу, їм властива категорія особи і числа: прочитай, побудуй, квітни. | |
| Категория: Українська мова | Добавил: Запорожье (21.03.2011) | |
| Просмотров: 3506 | |