Іменники — це слова, що мають значення предметності й відповідають на питання хто? що?

За своїм смисловим значенням і граматичними властивостями іменники поділяють на дві групи: загальні й власні.

Іменники на позначення узагальнених назв однорідних предметів, явищ, понять називаються загальними. їх у мові переважна більшість: інженер, лікар, артист, музикант, програміст, зварник, учитель; птах, номер, параграф, кінь, вівця, вишня, конвалія, морква, кріп, череда, пшениця, ячмінь; злива, снігопад, туман, спека, блискавка, грім, землетрус; біг, сон, краса, праця, сміх; ліс, поле, море, небо і т. д.

Іменники на позначення назв окремих осіб та одиничних предметів, явищ (прізвища, імена, географічні назви, назви установ, книг, журналів, газет тощо) —називаються власними. Вони становлять меншу групу: Руслан, Іван; Шевченко, Леонов; Київ, Полтава; Україна, Росія; Сула, Дніпро; майдан Незалежності; Чорне море, Азовське море; село Броварки, селище Глобине; газети «Голос України», «Вечірній Київ»; видавництво «Либідь»; орендне підприємство «Київенергоремонт»; мале підприємство «Абсолют» тощо.

В українській мові іменники на позначення назв живих істот і неживих предметів розрізняють за допомогою питань (для назв живих істот — хто?; для назв неживих предметів — щ о?).

Наприклад: хто? — людина, хлопець, сестра, робітник, селянин; голуб, лев, зозуля, кіт, корова, песець, чапля, ластівка, кінь, оса, хрущ. До цієї ж групи належать і міфологічні назви та інші слова, вжиті в переносному значенні на означення людей, наприклад: Лісовик, Мавка, Перелесник, Венера, Юпітер, Нарцис, Демон; що? — масло, хліб, груша, будинок, автомобіль, телевізор, мило, каструля, пилосос, відро, чашка, крейда, дзеркало. До назв неживих предметів належать іменники на позначення понять природи, наприклад: тополя, липа, верба, виноград, черемха, хміль, хмиз, очерет, озимина.

Збірні іменники

Збірні іменники позначають сукупність однакових чи подібних предметів, які сприймаються як одне ціле.

Збірні іменники, що означають сукупність людей, відповідають на питання хто? {малеча, робітництво, селянство, студентство, дітвора, козацтво).

Збірні іменники, що означають сукупність тварин і неживих предметів, речей, відповідають на питання щ о? (ганчір'я інвентар, апаратура, горішник, вишняк, осичняк, садовина, городина, терник, бадилля, картоплиння, бобовиння, хлам). Збірні іменники вживаються лише в однині, вони не сполучаються з кількісними числівниками, якщо означають предмети, які не піддаються лічбі.

Існує незначна група іменників, які мають лексичне значення сукупності, але в них відсутні граматичні ознаки, властиві збірним іменникам. Такі іменники можуть вживатися і в однині, і в множині {взвод, група, ряд, рота, полк, дивізія; два ряди, чотири взводи, три полки, три дивізії).

Іменники із значенням речовинності

Речовинні іменники вживаються в однині й поділяються на такі семантичні групи:

харчові продукти: кава, чай, цукор, вершки, молоко, сир, хліб, мед, халва;

овочі, ягоди: часник, цибуля, кріп, петрушка, картопля, капуста, морква; малина, ожина, смородина;

зернові сільськогосподарські культури: жито, пшениця, ячмінь, овес, кукурудза;

корисні копалини, метали, мінерали тощо: янтар, золото, срібло, мідь, нафта, вугілля, руда, чавун, марганець;

будматеріали: цегла, цемент, пісок, глина, крейда, вапно;

медикаменти: бромгексин, спазмалгон, лібексин, етазол, сульфадимезин, супрастин;

тканини: ситець, шовк, сукно, крепдешин, байка, штапель, мадаполам, батист.

Деякі іменники з речовинним значенням, що вживаються у множині, можуть означати види чи сорти маси, речовини, матеріалу або їх велику кількість: мінеральні солі, фруктові соки, цілинні землі, ефірні масла, мінеральні води; весняні води, великі сніги, неосяжні пшениці, різнобарвні крепдешини, безмежні жита та ін.

Число іменників

Однина — позначення одного предмета, а також того, що сприймається як одне ціле, наприклад: паркет, пакет, завод, цех, калькулятор, прилад, цвях, ескіз, макет, ідея, підприємство.

Множина — це позначення сукупності предметів: облігації, комп'ютери, столи, снопи, квіти, дискети, акції, газети, листи, яблуні, папери.

Переважна більшість іменників мають дві форми: студент — студенти; викладач — викладачі; журналіст — журналісти; закон — закони; протокол — протоколи; банк — банки; декрет —-декрети; автобус —автобуси; велосипед — велосипеди.

Частина іменників має тільки однину або множину. Наприклад:

Однина

збірні: маса, юрба, збіжжя, спілка, рідня;

речовинні: олія, печиво, сіно, начиння;

абстрактні: свідомість, багатство, милосердя, біганина, висота, глибина;

власні: Київ, Кременчук, Пет-рашівка, Золотоноша, Липове, Чорне море, Хорол, Пирятин.

Множина

власні: Черкаси, Горби, Лубни, Бро-варки, Нові Санжари, Ромни;

назви парних предметів: ворота, окуляри, щипці, ножиці, сани;

деякі речовинні: дріжджі, парфуми;

назви періодів часу, ігор: канікули, іменини, шахи;

назви дій, станів, почуттів: радощі, веселощі, гордощі, лінощі, змагання;